Сценарій

лінійки приуроченої річниці пам'яті жертв Голодомору

та Революції гідності

Учень:

Зроніть сльозу. Бо ми не мали сліз.

Заплачте разом, а не наодинці.

Зроніть сльозу за тими, хто не зріс,

Що мали зватись гордо — українці.

Заплачте! Затужіть! Заголосіть!

Померлі люди стогнуть з тої днини,

Й благають: українці, донесіть

Стражденний біль голодної країни.

Згадайте нас — бо ми ж колись жили.

Зроніть сльозу і хай не гасне свічка!

Ми в цій землі житами проросли,

Щоб голоду не знали люди вічно.

Учень:  82 роки тому нам хотіли винести вирок смерті.

Учень:  82 роки тому мільйони синів і доньок України, мільйони невинних      людей, мільйони наших рідних і близьких були без жалю винищені Голодомором. Тоталітарний комуністичний режим свідомо спланував і здійснив терор нашого народу голодом.

Учень:  82 роки тому наш народ пережив катастрофу, яка могла зупинити життя всієї нації. Голодомор приніс не лише страждання і смерть. Він посіяв страх серед людей. Тільки правда про геноцид українського народу і чиста пам'ять про усіх полеглих здатна звільнити нас від мороку минулого.

Учень:

Ти кажеш, не було голодомору,

І не було голодного села?

А бачив ти в селі пусту комору,

З якої зерно винесли дотла?

Як, навіть, варево виймали з печі

І забирали прямо із горшків,

Окрайці виривали з рук малечі

І з торбинок нужденних стариків?

Ти кажеш, не було голодомору,

Чому ж тоді, як був і урожай,

Усе суціль викачували з двору, −

Греби, нічого людям не лишай!

Учень:

Старенький хрест,що покосивсь додолу,
Неначе голову схилив до моїх ніг
І нагадав про дні ГОЛОДОМОРУ...
І не згадати їх сьогодні я не міг.

З дитинства хрест той пам'ятаю ,люди!
І в серці чую матері слова:
"Поховані тут,синку,наші люди...
Тоді померло майже пів села.

І наші тут старенькі спочивають..."
Летить додолу мамина сльоза,
Барвінки на тім місці проростають,
Фарбують синім квіти небеса.

Роса,як сльози ,що лягли на трави,
Бринить від болю,горя і біди
І хоче розповісти про розправи,
Як дзвін церковний кличе всіх сюди.

На сповідь ,на молитву ,каяття...
І свічку ставлю у своїй оселі.
І повертає правда з небуття,
А я їй щиро відкриваю двері.

Брехали і ховали,як могли,
Архіви , гриф " таємно", тасували...
Та знищити назавжди не змогли.
Барвінки з неба в дітях проростали.

Поховано чимало тут людей...
Згадай сьогодні дні ГОЛОДОМОРУ.
Заручників злочинних мрій,ідей,
Страшну історію ганьби і болю.

У роздумах молитву шепотів,
Свіча,що у вікні вже догоріла
У Бога я за пращурів просив,
І щоб ця "правда барвінкова" жила.

Учень:  Увага! Увага! Під гімн та прапор України стояти струнко! Внести прапор України!

Діти виконують гімн України, вноситься прапор.

Учень: Багатовікова історія українського народу мала не одну трагічну сторінку. Трагедія 32—33 років — злочин вла​ди проти власного народу. За механізмом творення і страхіт​ливими наслідками його слід занести до книги трагічних дат в історії людства. В Україні штучний голод виморив від 8 до 11 млн. людей — точної кількості не визначено і сьогодні.

Учень:  Пам'ять — нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок вписа​но криваво-чорним кольором. Читаєш і подумки здригаєшся від жаху. Особливо вражають сторінки, де викарбовано слова про голод. Немає страшнішої смерті, ніж повільна смерть від голоду. А так вмирала майже вся Україна.

Учень:  Моторошний парадокс: вмирали на родючих чорно​земах, на безмежних ланах і полях, всіяних житом і пшени​цею, на дбайливо доглянутих городах з рясним врожаєм. Чому вмирали? Бо в людей забрали все. Все до останнього колоска, до останньої зернини.

Учень:

Роки, що віддаляють нас від українського го​лодомору, не вивітрили з нам'яті народної жаху пережито​го. Лихоліття 33-го і досі болять невигойною раною в душі кожного українця, бо не було селянської родини в тодішній Україні, яку б обійшла ця біда, коли голодна смерть забирала дітей і їхніх матерів.

Учень:

Забути таке неможливо. Щоб не стерлася пам'ять про уроки минулого, щоб не втратили майбутні по​коління того знання, яке характеризує націю українців.

(звучать скорботні дзвони)

Учень:

Рідна матір, Україно!

Подивись, твої сини

Вже колосяться лани.

Ті, із кого кепкували,

Насміхалися,як могли,

Знов народом гордим стали,

більш вони вже не хохли,

Не лакузи, не примари,

А герої та борці.

Учень:  У 2013-2014 роках в Україні відбулась безпрецедентна подія – народ повстав проти свавілля корумпованої влади. Внаслідок злочинного насильства влади проти громадян мирний протест перетворився на революційний рух, який призвів до корінних політичних змін, і в першу чергу змін у свідомості українців.

Учень:   «Ми – не раби, і ніколи ними не будемо. Ми з гідністю маємо нести нашу культуру та традицію. Нас не можна вбивати, обкрадати та обманювати. Ми – єдина нація. Наш шлях – до європейських цінностей», - такі основні гасла Революції гідності.

Учень:  Майдан став епіцентром суттєвих перетворень, лабораторією якісно нових суспільних відносин.

Учень:   Минув один рік із того моменту, як загинули вони – герої, яких народила революція Майдану. Чим була революція для кожного з нас? Для когось прогулянкою, для когось війною. Але в першу чергу Майдан став випробуванням на цінність особистості людини, виміром людської гідності.

Учень: Невпинно бореться український народ за свою волю та незалежність, в різні роки існування країни, але з якими величезними втратами. Ці люди будуть жити в нашій пам'яті вічно, ми їх просто не маємо права забути!

Учень:  Тож запалімо свічки. (Запалюють свічки). На пам'ять про тих, хто не встиг запалити свічку. Запалімо свічку, хай її побачать ті, хто став зорями

Хвилина мовчання

Учень: Наш найсвятіший обов’язок сьогодні –

Учень:Зберегти пам’ять про всіх невинно закатованих під більшовицькою та злочинною владою

Учень:Пам’ять про тих, хто не дожив,

Учень:Пам’ять про тих, хто недолюбив,

 Учень:Пам’ять про живих і ненароджених.

Учень:Згадуючи одного – пам’ятаймо про мільйони. Ми впевнені – Україна пам’ятає. Учень:То ж давайте разом звернемося до нашої історії і вийдемо після цього духовно чистішими, мудрішими.

Учень: Ми хочемо, щоб про це ніколи й ніхто не забував!

Учень:Ніхто не має права про це забути

Учень:Схилімо голови в скорботі перед невинно убієнними.

Всі:

1-вед. Боже великий єдиний,

Нам Україну храни,

Волі і світу промінням

Ти її осіни.

2-вед. Світлом науки і знання

Нас, дітей просвіти,

В чистій любові до краю

Ти нас, Боже, зрости.

3,4-вед. Молимось, Боже єдиний,

Нам Україну храни,

Всі свої ласки, щедроти

Ти на люд наш зверни.

Дай йому волю, дай йому долю

Дай доброго світа,

Всі. Щастя дай, Боже, народу

І многая, многая літа.

Ведучий: Україна пам’ятає! Світ визнає!

Лунає пісня «Молитва за Україну».

1-вед. Боже великий єдиний,

Нам Україну храни,

Волі і світу промінням

Ти її осіни.

2-вед. Світлом науки і знання

Нас, дітей просвіти,

В чистій любові до краю

Ти нас, Боже, зрости.

3,4-вед. Молимось, Боже єдиний,

Нам Україну храни,

Всі свої ласки, щедроти

Ти на люд наш зверни.

Дай йому волю, дай йому долю

Дай доброго світа,

Всі. Щастя дай, Боже, народу

І многая, многая літа.