Цікава виставка - Мої улюблені казки в нашому класі 

Майстер класс для наших учнів !!)

Наш музей - наша гордість !!!!!

Сценарій

лінійки приуроченої річниці пам'яті жертв Голодомору

та Революції гідності

Учень:

Зроніть сльозу. Бо ми не мали сліз.

Заплачте разом, а не наодинці.

Зроніть сльозу за тими, хто не зріс,

Що мали зватись гордо — українці.

Заплачте! Затужіть! Заголосіть!

Померлі люди стогнуть з тої днини,

Й благають: українці, донесіть

Стражденний біль голодної країни.

Згадайте нас — бо ми ж колись жили.

Зроніть сльозу і хай не гасне свічка!

Ми в цій землі житами проросли,

Щоб голоду не знали люди вічно.

Учень:  82 роки тому нам хотіли винести вирок смерті.

Учень:  82 роки тому мільйони синів і доньок України, мільйони невинних      людей, мільйони наших рідних і близьких були без жалю винищені Голодомором. Тоталітарний комуністичний режим свідомо спланував і здійснив терор нашого народу голодом.

Учень:  82 роки тому наш народ пережив катастрофу, яка могла зупинити життя всієї нації. Голодомор приніс не лише страждання і смерть. Він посіяв страх серед людей. Тільки правда про геноцид українського народу і чиста пам'ять про усіх полеглих здатна звільнити нас від мороку минулого.

Учень:

Ти кажеш, не було голодомору,

І не було голодного села?

А бачив ти в селі пусту комору,

З якої зерно винесли дотла?

Як, навіть, варево виймали з печі

І забирали прямо із горшків,

Окрайці виривали з рук малечі

І з торбинок нужденних стариків?

Ти кажеш, не було голодомору,

Чому ж тоді, як був і урожай,

Усе суціль викачували з двору, −

Греби, нічого людям не лишай!

Учень:

Старенький хрест,що покосивсь додолу,
Неначе голову схилив до моїх ніг
І нагадав про дні ГОЛОДОМОРУ...
І не згадати їх сьогодні я не міг.

З дитинства хрест той пам'ятаю ,люди!
І в серці чую матері слова:
"Поховані тут,синку,наші люди...
Тоді померло майже пів села.

І наші тут старенькі спочивають..."
Летить додолу мамина сльоза,
Барвінки на тім місці проростають,
Фарбують синім квіти небеса.

Роса,як сльози ,що лягли на трави,
Бринить від болю,горя і біди
І хоче розповісти про розправи,
Як дзвін церковний кличе всіх сюди.

На сповідь ,на молитву ,каяття...
І свічку ставлю у своїй оселі.
І повертає правда з небуття,
А я їй щиро відкриваю двері.

Брехали і ховали,як могли,
Архіви , гриф " таємно", тасували...
Та знищити назавжди не змогли.
Барвінки з неба в дітях проростали.

Поховано чимало тут людей...
Згадай сьогодні дні ГОЛОДОМОРУ.
Заручників злочинних мрій,ідей,
Страшну історію ганьби і болю.

У роздумах молитву шепотів,
Свіча,що у вікні вже догоріла
У Бога я за пращурів просив,
І щоб ця "правда барвінкова" жила.

Учень:  Увага! Увага! Під гімн та прапор України стояти струнко! Внести прапор України!

Діти виконують гімн України, вноситься прапор.

Учень: Багатовікова історія українського народу мала не одну трагічну сторінку. Трагедія 32—33 років — злочин вла​ди проти власного народу. За механізмом творення і страхіт​ливими наслідками його слід занести до книги трагічних дат в історії людства. В Україні штучний голод виморив від 8 до 11 млн. людей — точної кількості не визначено і сьогодні.

Учень:  Пам'ять — нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок вписа​но криваво-чорним кольором. Читаєш і подумки здригаєшся від жаху. Особливо вражають сторінки, де викарбовано слова про голод. Немає страшнішої смерті, ніж повільна смерть від голоду. А так вмирала майже вся Україна.

Учень:  Моторошний парадокс: вмирали на родючих чорно​земах, на безмежних ланах і полях, всіяних житом і пшени​цею, на дбайливо доглянутих городах з рясним врожаєм. Чому вмирали? Бо в людей забрали все. Все до останнього колоска, до останньої зернини.

Учень:

Роки, що віддаляють нас від українського го​лодомору, не вивітрили з нам'яті народної жаху пережито​го. Лихоліття 33-го і досі болять невигойною раною в душі кожного українця, бо не було селянської родини в тодішній Україні, яку б обійшла ця біда, коли голодна смерть забирала дітей і їхніх матерів.

Учень:

Забути таке неможливо. Щоб не стерлася пам'ять про уроки минулого, щоб не втратили майбутні по​коління того знання, яке характеризує націю українців.

(звучать скорботні дзвони)

Учень:

Рідна матір, Україно!

Подивись, твої сини

Вже колосяться лани.

Ті, із кого кепкували,

Насміхалися,як могли,

Знов народом гордим стали,

більш вони вже не хохли,

Не лакузи, не примари,

А герої та борці.

Учень:  У 2013-2014 роках в Україні відбулась безпрецедентна подія – народ повстав проти свавілля корумпованої влади. Внаслідок злочинного насильства влади проти громадян мирний протест перетворився на революційний рух, який призвів до корінних політичних змін, і в першу чергу змін у свідомості українців.

Учень:   «Ми – не раби, і ніколи ними не будемо. Ми з гідністю маємо нести нашу культуру та традицію. Нас не можна вбивати, обкрадати та обманювати. Ми – єдина нація. Наш шлях – до європейських цінностей», - такі основні гасла Революції гідності.

Учень:  Майдан став епіцентром суттєвих перетворень, лабораторією якісно нових суспільних відносин.

Учень:   Минув один рік із того моменту, як загинули вони – герої, яких народила революція Майдану. Чим була революція для кожного з нас? Для когось прогулянкою, для когось війною. Але в першу чергу Майдан став випробуванням на цінність особистості людини, виміром людської гідності.

Учень: Невпинно бореться український народ за свою волю та незалежність, в різні роки існування країни, але з якими величезними втратами. Ці люди будуть жити в нашій пам'яті вічно, ми їх просто не маємо права забути!

Учень:  Тож запалімо свічки. (Запалюють свічки). На пам'ять про тих, хто не встиг запалити свічку. Запалімо свічку, хай її побачать ті, хто став зорями

Хвилина мовчання

Учень: Наш найсвятіший обов’язок сьогодні –

Учень:Зберегти пам’ять про всіх невинно закатованих під більшовицькою та злочинною владою

Учень:Пам’ять про тих, хто не дожив,

Учень:Пам’ять про тих, хто недолюбив,

 Учень:Пам’ять про живих і ненароджених.

Учень:Згадуючи одного – пам’ятаймо про мільйони. Ми впевнені – Україна пам’ятає. Учень:То ж давайте разом звернемося до нашої історії і вийдемо після цього духовно чистішими, мудрішими.

Учень: Ми хочемо, щоб про це ніколи й ніхто не забував!

Учень:Ніхто не має права про це забути

Учень:Схилімо голови в скорботі перед невинно убієнними.

Всі:

1-вед. Боже великий єдиний,

Нам Україну храни,

Волі і світу промінням

Ти її осіни.

2-вед. Світлом науки і знання

Нас, дітей просвіти,

В чистій любові до краю

Ти нас, Боже, зрости.

3,4-вед. Молимось, Боже єдиний,

Нам Україну храни,

Всі свої ласки, щедроти

Ти на люд наш зверни.

Дай йому волю, дай йому долю

Дай доброго світа,

Всі. Щастя дай, Боже, народу

І многая, многая літа.

Ведучий: Україна пам’ятає! Світ визнає!

Лунає пісня «Молитва за Україну».

1-вед. Боже великий єдиний,

Нам Україну храни,

Волі і світу промінням

Ти її осіни.

2-вед. Світлом науки і знання

Нас, дітей просвіти,

В чистій любові до краю

Ти нас, Боже, зрости.

3,4-вед. Молимось, Боже єдиний,

Нам Україну храни,

Всі свої ласки, щедроти

Ти на люд наш зверни.

Дай йому волю, дай йому долю

Дай доброго світа,

Всі. Щастя дай, Боже, народу

І многая, многая літа.

...Ой, жалобо, вкраїнська жалобо!
Та чому ж ти не маєш кінця?!
Перехрестимо жалібно лоба.
І — до смертного знову вінця...
А. Листопад

Минуло 80 років з часу однієї з найжахливіших трагедій в історії українського народу — Голодомору 1932-1933 рр., який поглинув мільйони життів. Йдеться про масовий штучний голод на території Української РСР (окрім семи західних областей, Криму і Південної Бесарабії, які тоді не входили до УРСР) та Кубані, більшість населення якої становили українці. Його супроводжували насильницька колективізація сільського господарства, «розкуркулення» селян, грабіжницька хлібозаготівельна компанія, конфіскація майна, штрафи, насаджування грошових і продуктових повинностей, масовий терор на селі.
Винищення голодом — це свідома і цілеспрямована політика сталінського уряду, це карально-репресивна акція, яка була спрямована на упокорення українських селян. удушення їх життєвої віри. Селянство одночасно обезголовлювалось: знищувалась вільнодумна інтелігенція.
Економічні, політичні, демографічні, морально-етичні, соціально-психологічні наслідки цієї акції були жахливими. В українському селі наступив апокаліпсис...
Існують документальні історичні факти, які підтверджують жахливі факти канібалізму, трупоїдства, вживання м'яса дохлої худоби і домашніх тварин, масового самогубства та розладів людської психіки. Події тих страшних років сучасний українець не може навіть уявити. Дико і моторошно, наприклад, думати, що мати зарубала найменшого сина, щоб нагодувати ним п’ятьох старших; що люди божеволіли від безвиході, ховали жменьку пшенички десь там на городах у сирій землі…
Жертвами голодомору 30-х рр. в Україні, за підрахунками українських та зарубіжних дослідників трагедії, стали від 6 до 8 млн людей. Голодомор зруйнував українське село, яке зберігало традиції великої родини. А це означає, що було зруйновано потенціал дітонародження, що в майбутньому призвело до зменшення кількості населення і до сьогоднішньої ситуації, коли в Україні смертність перевищує народжуваність.
Більше ніж півстоліття компартійний режим приховував правду про причини і небачений масштаб злочину проти українського народу. Радянська влада не шкодувала коштів, щоб приховати наслідки голоду від всього світу. Дослідження цієї трагедії розпочалося наприкінці 80-х років. Завдяки таким історикам-дослідникам, як Роберт Конквест, Джеймс Мейс, Станіслав Кульчицький, Дмитро Соловей та ін., сьогодні громадськість має можливість ознайомитись зі справжніми цифрами й фактами трагедії, із механізмом її організації й реальними масштабами, архівними матеріалами й секретними документами. Сьогодні ми знаємо, що Голодомор ніколи не стане для нас історичною минувшиною, адже нестерпний біль шматує пам'ять не тільки очевидців, але й наступні покоління. Наш обов'язок, особливо обов'язок молоді — вшановувати, увічнювати пам'ять про вбитих українців і пам'яттю зберігати духовну єдність поколінь.
Указом Президента України № 1310/98 «Про встановлення Дня пам'яті жертв голодоморів» від 26 листопада 1998 року кожного року у четверту суботу листопада в Україні відзначається національний пам'ятний день — День пам'яті жертв голодоморів. Традиційно, в цей день перші особи держави відвідують поминальне богослужіння і покладають символічні горщики з зерном та свічками до Національного музею «Меморіал пам'яті жертв голодоморів в Україні» (меморіальний комплекс в Києві, розташований на Печерську і присвячений трагедії голодоморів в Україні) та інших пам'ятників жертвам голодоморів в Україні.
О 16-00 оголошується загальнонаціональна хвилина мовчання, після чого по всій Україні відбувається акція «Запали свічку», в рамках якої люди несуть свічки до пам'ятників жертвам, також запалюють свічку в своєму вікні як символ пам'яті про людей, яких свідомо позбавили життя, застосувавши жахливу зброю масового знищення — штучний голод.

Сценарій до Всесвітнього  дня прав дитини - 20 листопада.

Мета. Розповісти учням про їхні права й свободи, визначені Конвенцією про права дитини; навчити правильно реалізовувати свої права; виховувати в учнів поважне ставлення до власної особистості та інших.

Епіграф:
Людина — найцінніший скарб.
Кожен із вас - особистість,
і саме такої людини, як ви,
більше на Землі немає і не буде.

Учень.
Мораль і право, 
Право і Закон -
Рушійні сили для життя людини, 
А їх знання надасть нам вірний тон 
І розвитку держави - України. 
Регулювати світ людських стосунків,
Впроваджувать державницький процес -
Все в правознавстві міститься в рахунку, 
Розумно й чесно твориться прогрес. 
Щоб забезпечить молодим майбутнє, 
 Свідомо накопичуйте знання. Все, що завчили, стане незабутнім, 
Конкретно мусим жить, не навмання.

Ведуча. У мене на столі є чудова скринька, у ній зараз - найцінніший скарб нашої планети Земля. Я вас заінтригувала, хочете дізнатися що тут таке? Хто з вас хоче побачити, може зазирнути, але поки що не розказувати, кого там побачить (саме кого, а не що). Так кого ж ви побачили в чарівній скриньці? (Відповіді дітей). Ви побачили там себе, оскільки на дні було дзеркальце.
У дзеркалі ви побачили себе - людину, найголовніший скарб нашої планети. Кожен із вас — неповторна особистість, цілий Всесвіт, і він унікальний, тому що ніколи і ніде не може повторитися. Але пройшло не одне тисячоліття, поки людство усвідомило неповторність кожного і ухвалило закони, які оберігають людину, її життя й індивідуальність. Отже, з чого все почалося.

Ведучий. Давним-давно, ще в стародавні часи, у людей була необхідність відстоювати свої права. Спочатку це робили силою. Слабка людина не мала жодних прав, якщо в неї не було сильного покров який бажав би допомогти їй у вирішенні суперечок.
Тривалий час діяв неписаний закон: «Хто ний, той правий». Але коли виникли перші держави, правителі яких прагнули встановити загальний ведливий порядок і норми життя для всіх громадян, у людське суспільство прийшов новий закон права. Тепер держава ставала на захист і сильного, і слабкого. Головним критерієм права стала справедливість. а не сила.

Ведуча. Минали століття. Держави створює розросталися, процвітали або гинули. Чому? Як свідчить історія, правителі й уряд не завжди піклувалися про свій народ. Так, оголошуючи сусідній країні війну чи приймаючи яке-небудь політичне рішення, правитель прагнув задовольнити лише свої інтереси й зовсім не замислювався над долею простих людей. Отже, людству потрібно було щось вирішити, знайти такого захисника, який міг би примусити державу поступитися своїми інтересами заради інтересів своїх громадян і постійно піклуватися про них.

Ведучий. Місію такого захисника взяла на себе міжнародна організація ООН, створена в 1945 році з метою вирішення будь-яких конфліктів та суперечок між країнами не воєнним, а мирним шляхом за столом переговорів. Одним із її засновників була й Україна.

Ведуча. А 1948 року держави, що увійшли до ООН, підписали Загальну декларацію прав людини — документ, у якому вони пообіцяли одна одній і своїм народам забезпечити громадянські права й свободи, рівність усіх перед законом, особисту недоторканність, свободу совісті, можливість дотримуватися своєї релігії й багато іншого.

Ведучий. Загальна декларація прав людини - важливий і корисний документ. Але в ньому говориться про людей загалом — і жодного слова про дітей. Але ж діти потребують особливої уваги й захисту з боку держави.

Ведуча. Саме тому в 1989 році ООН прийняла окремий документ під назвою «Конвенція про права дитини». Конвенція - це міжнародна угода. У ній держави беруть зобов'язання дотримуватися прав кожної дитини. І наша держава також підписалася під цим документом, а отже, пообіцяла світові піклуватися про своїх маленьких громадян.

Ведучий. Сьогоднішні діти - це майбутні дорослі XXI століття, і наше завдання допомогти вам засвоїти соціально-правові принципи, які закріплені в Конвенцій ООН про права дитини.
1-й учень.
Найбільше я хочу, 
Щоб мир був на світі, 
Як небо - у зорях,
А сад наш - у цвіті.
2-й учень.
Найбільше я хочу, 
Щоб сонце щоранку 
Зі мною віталось,
Присівши на ґанку.
3-й учень.
Найбільше я хочу, 
Щоб рідна матуся 
Всміхнулась мені, 
Коли я усміхнуся.
Ведуча. Давайте пригадаємо, про які права дітей ідеться в Конвенції, на що кожен із вас має незаперечне право!

Ведуча. Але нам хотілося б дізнатися чи добре ви знаєте, пам'ятаєте свої права і чи вмієте їх правильно реалізовувати?
Давайте проведемо «Казкову правову вікторину» і на прикладі героїв відомих вам казок спробуємо роз'яснити статті Конвенції про права дитини.

(Ведучі проводять вікторину, вони по черзі описують негативні ситуації, у які потрапив той чи інший казковий герой. Учні мають визначити, яке право, визначене Конвенцією про права дитини, було порушено стосовно цього героя).
 Мачуха з ранку до вечора примушує Попелюшку працювати. Бідній дівчинці заборонено брати участь в іграх та забавках сестер. Яке право порушено стосовно Попелюшки? (Право дитини на відпочинок і розваги, право брати участь у розважальних заходах, що відповідають їхньому віку). 
Ідучи дорогою через ліс до хворої бабусі, Червона Шапочка зустріла Вовка, який сказав, що він чуйний, добрий, що також хоче провідати хвору бабусю. Вона повірила. Вони вирішили позмагатися: пішли різними дорогами, хто швидше дістанеться місця. Але Вовк випередив її, обманом вдерся до хати, з'їв бабусю, а потім і Червону Шапочку. 
Які права дитини порушив Вовк? Чи потрібно спілкуватися з незнайомими людьми? 
 (Вовк порушив головне право дитини - право на життя, також незаконно ввірвався до чужої оселі). 
Опікун Гаррі Поттера перехоплює і читає листи, що надходять хлопчику зі школи чарівників. Яке право Гаррі порушено? 
 (Право на приватне життя, недоторканність житла й таємницю (кореспонденціі). 

Ведучий. «Я маю право!», «Чому ви порушуєте мої права?» - ці слова, на жаль, часто використовує людина в ситуаціях, коли сама не права. Зазвичай заява про особисті права є виправданням пасивності, лінощів, прагненням отримати щось, нічого не даючи натомість. 
 І зараз, друзі, перед вами будуть розіграні ситуації, у яких діти недоречно заявляють про свої права. Ваше завдання - визначити, чому той чи інший герой не правий. Що б ви на місці дорослого виповіли йому? А можливо, він усе ж таки правий у своїх вимогах?

Учитель (звертається до учня). Скажи, будь ласка, чому ти неготовий до уроку?

Учень. Я вирішив зовсім не відвідувати ваші уроки математики. Вони мені не цікаві, до того ж я збираюся після школи вступати до гуманітарного ВНЗ.

Учитель. Але шкільну програму з математики ти маєш вивчати.

Учень. У такому випадку я вимагаю, щоб мене навчав інший учитель. Ви — занадто суворі, хоча самі, на мою думку, не дуже добре знаєте предмет, який викладаєте.

Учитель. Ти поводишся зневажливо й дуже грубо. Я змушена викликати твоїх батьків.

Учень. Це не грубість, а моя думка. Я маю право вільно висловлювати свої погляди з будь-яких питань, що стосуються мене.

Ведуча. Звичайно, ми добре розуміємо, як неприємно, коли твоїх батьків викликають до школи. І, звичайно, ми вільні у висловлюванні власних думок. Проте закон у цьому випадку на боці вчителя. Подумайте, чого не можна припускатися, заявляючи про свої права? (Відповіді учнів).
(Дійсно, Конвенція визнає за дитиною право вільно висловлювати власні думки, але це право обмежується в деяких випадках. Зокрема, якщо висловлювання власної думки завдає шкоди репутації та гідності іншої особи).

Ведучий. Отже, давайте підсумуємо сьогоднішню зустріч.

Ведуча. У кожного з нас є права, і ми повинні добре знати їх, щоб захистити себе, якщо хтось хоче нас образити.

Ведуча. Але слід знати не лише свої права, але й обов'язки. Прагнучи відстояти свою свободу, не утискайте свободу інших.

Учень.
Ні, не згине Україна
В печальній долі.
Ми відродим землю предків
Для кращої долі.
Розбудуємо, уквітчаємо 
Україну гідно, 
Чим пишається кохана, 
Примножимо плідно. 
Ні не згине Україна, 
Відродиться мила. 
Свій народ вона до щастя 
 Піднесе на крилах!

Ведучий. Незабаром вам відповідати за життя нашої країни. Адже недарма говориться: «Держава будується не в майбутньому, вона будується сьогодні». Ви своїми знаннями, своєю працею маєте доводити свою любов до держави. Хочеться вірити, шо ви зробите це гідно, щоб кожен міг би сказати: «Я — громадянин України».

Ведуча. Любіть Україну, любіть свій край, бережіть його, плекайте. Нема життя без України, бо Україна — це мати, яку не обирають, як і долю, бо Україна - це пісня, яка вічна на цій землі.