Нещадавно мій учень та випускний Шестірнянської СЗШ прийняв участь в х-факторі!!!!!

                 Стаття з газети "Вісник"

• Х – Фактор на Широківській землі 

  Багата Широківська земля на талановитих людей. Наш Сергій Суздаль своїми вокальними даними змусив телеканал СТБ завітати в гості на козацьку землю села Шестірня. Біля сільського будинку культури зібралося чимало люду з Шестірні, Новокурська, Заградівки, Ганнівки, щоб підтримати свого односельця для участі у всеукраїнському телевізійному талант-шоу «Х – Фактор 7». Хоч наші люди не кожного дня бачать телекамери, проте їх поява не завадила їм почувати себе вільно та розкуто. Запальні пісні, які дарував Сергій з імпровізованої сцени підбадьорювали і дарували гарний настрій. Байдужим не залишився ніхто, охочі підспівували та підтанцьовували, а були й такі, що тихо молилися, щоб наш самородок отримав перемогу на телевізійному кастингу, що відбудеться 1 жовтня на телеканалі СТБ о 19-00. 

  Сергій попередньо вже пройшов два передкастинги, які проходили в місті Києві, й увійшов до 50 кращих виконавців та отримав шанс вийти на головну телевізійну сцену масштабного телепроекту «Х – Фактор 7». Попереду найзапекліша боротьба за перемогу. Сподіваємося, що в нашого героя є всі шанси потрапити в тренувальний табір, де вже можна буде розкрити свій талант на повну. І, якщо станеться так, що за результатами голосування журі, Сергій не отримає 100% перемогу, то телеглядачі зможуть віддати свої голоси на підтримку Сергія Суздаля, щоб допомогти йому вийти в фінал. До речі, головний продюсер цього проекту, Костянтин Меладзе, помітивши неабияку харизму й талант нашого земляка, особисто запросив його для участі в кастингу. 

  Під час свого виступу в Шестірні Сергій дуже легко спілкувався з людьми. Він пригадав, як ще в 2007 році став переможцем проекту «Караоке на майдані», потрапив на зйомки телепрограми «Шанс», де мав гарну нагоду поспілкуватися з Кузьмою Скрябіним. І найважливіше, що він тоді йому сказав: «Хлопче, коли виходиш до людей, співай з душею, бо люди завжди відчують фальш…». - І тепер це стало для мене головним правилом у роботі, адже я завжди знаходжуся в оточенні людей і моя душа для них відкрита. 

  Нам вдалося ще й поспілкуватися з Сергієм Суздалем. 

  - Сергію, розкажи, що ти відчуваєш, коли приїжджаєш до рідного села? 

  - Ці відчуття важко передати. Я справді всією душею сумую за своїм селом, за його красивою природою, за рідними, земляками, за кожною знайомою дрібницею. Спогади про рідний край завжди дають мені натхнення й наповнюють приємними емоціями. Я приїхав додому буквально на декілька днів, але збагатився позитивним зарядом надовго. 

  - З чого в твоєму житті народилася любов до музики? 

  - Ще в 5 років я почав співати, моя перша пісня була про українські галушки. Сім’я в нас багатодітна, крім мене ще є старші брат і сестра. І коли всі збиралися за великим родинним столом, мене, як найменшого просили співати, і в мене це гарно виходило. А батько ще й підігравав на раритетній гармошці, щоб веселіше було. У шкільні роки я завжди був активним учасником святкових вечорів та брав участь у виступах художніх колективів. І ніколи не переставав мріяти про велику сцену та шоу-бізнес. Тож і свою першу освіту я отримав у Дніпропетровському училищі культури за спеціальністю – керівник аматорського хорового колективу. Брав участь у різноманітних пісенних конкурсах. Звичайно, я хотів, щоб мене помітили, бо не просто хлопчику із маленького села заявити про себе, але я йшов уперед. Свій перший приз DVD-плеєр я отримав, ставши переможцем у конкурсі «Таврійські передзвони». Не зупиняючись на досягнутому, в 2008 році я направився в нашу столицю, де вступив до Київського Національного університету культури і мистецтва. Цікавими були студентські роки, нові знайомства, перші поразки, перші перемоги, та все це тільки загартовувало й давало поштовх до нових звершень. Мій викладач вокалу Віктор Михайлович Шпортько став для мене кращим вчителем і наставником. Разом з ним я відточував майстерність вокалу, багато чому він мене навчив, світла йому пам’ять. 

  - Пригадай, на яких масштабних заходах ти виступав? 
• Під час свята міста Дніпра я був ведучим на стадіоні «Металург», виступав на одній сцені з такими відомими виконавцями, як Дмитро Каднай, брати Борисенки. На рідну Широківщину мене запросили під час святкування 90-річчя нашого району і я співав на оновленому стадіоні «Колос» на розігріві в групи «Арктика». 

  - Ми знаємо, що ти вже майже 10 років проживаєш у Києві, поділися з нашими читачами, чим зараз займаєшся? 

  - Працюю ведучим корпоративів, займаюся вокалом, беру участь у різних творчих кастингах і мрію потрапити до українського шоу-бізнесу. Хочу прославити свій край і спробувати довести, що не обов’язково народитися у великому місті, щоб виступати на головній сцені країни. Я абсолютно впевнений, що шлях до успіху та визнання нелегкий. 

  У 2015 році на студії звукозапису Кривого Рогу «Імпульс» я записав пісню «Гімн Шестірні» на слова й музику нашого земляка Віктора Тараненка, а її оранжування-Константина Єрешова, та вокал мій власний. Вперше я її заспівав на сцені Шестірнянського сільського будинку культури для своїх односельців. А нещодавно на студії звукозапису Олександра Пономарьова «З ранку до ночі» в Києві була записана моя перша пісня «Пропасть». Скоро вона з’явиться на наших українських радіостанціях, слухайте з задоволенням та підспівуйте. 

  - Розкажи про свої захоплення? 

  - Я люблю рибалити, це напевно те місце, де ти перебуваючи наодинці зі своїми думками, можеш проаналізувати вже зроблене, провести роботу над помилками й краще налаштуватися на майбутні справи. Але є в мене й незвичне захоплення – я колекціоную старенькі програвачі та платівки. І, коли знаходжуся в їх оточенні, я нібито занурюся в атмосферу минулого століття, й беру щось корисне й цінне від тих виконавців, які співали і творили в той час. Я захоплююся виконанням таких відомих співаків та музикантів як Лев Лещенко, Алла Пугачова, Софія Ротару… Та особливе місце у цьому списку хочу відвести відомому українському співаку, композитору, музиканту та виконавцю таких відомих шлягерів як «Червона рута», «Мила моя», і багато інших, Володимиру Івасюку – справжньому митцю, який любив Україну. 

  І, мало не забув сказати про свою домашню улюбленицю – кішечку Адель. Для мене вона як повноцінний член сім’ї, це диво, яке дарує мені гарні емоції та заряджає позитивом на весь день. 

  Можна було б ще довго говорити з Сергієм, адже його відкритість, щирість та комунікабельність не може залишити байдужим жодного, проте на нього та його пісні чекали глядачі. Тож ми подякували, що наш співак знайшов час для пошановувачів «Вісника» і звичайно ми зичимо нашому земляку нових перемог. Нехай щастить тобі, Сергію! 

  Спілкувалася Вікторія СІНЧЕВСЬКА